Детальніше про люцерну

Люцерна належить до роду Medicago і є частиною сімейства бобових. Це багаторічна квітуча рослина, яка може виростати до 1 м у висоту, з глибокою кореневою системою, яка зазвичай досягає глибини 2-3 м.

На коренях цієї бобової рослини розташовані бульбочки, що містять бактерії Sinorhizobium meliloti, які фіксують атмосферний азот для отримання насиченого білком корму та збільшення вмісту азоту в ґрунті.

Люцерна найкраще підходить для теплого помірного клімату, оскільки походить з Південно-Центральної Азії та вперше вирощена в стародавньому Ірані. Вона вирощується у багатьох країнах світу, і є важливою кормовою культурою для випасу, силосу та сіна, а також використовується як зелене добриво та покривна культура.

Люцерна має великий потенціал як високоврожайний високобілковий корм для худоби, але для її успішного вирощування потрібні правильні умови. Вона погано зростає в районах з великою кількістю опадів, на глинистих ґрунтах або там, де є проблема з ущільненням ґрунту. Тому для люцерни найкраще підходять теплі, сухі умови на дренованих, нейтральних і лужних ґрунтах (pH 7). Люцерна дуже стійка до посухи і може рости від 4 до 8 років за правильних умов.

Сійте навесні (і навіть протягом літніх місяців), якщо температура ґрунту становить не нижче 8 ˚C. Люцерну можна скошувати кілька разів впродовж вегетаційного періоду з інтервалом у шість тижнів (хоча не в перший рік висіву) і отримувати до 12 тонн сухої речовини/га від багаторазового скошування. Добре ферментований силос із люцерни повинен містити 30 % сухої речовини, з вмістом протеїну близько 20 % і вмістом метаболізованої енергії 10 МДж/кг сухої речовини, залежно від стадії зрілості при скошуванні. Зазвичай його вважають найкращим легкозасвоюваним кормом з високим вмістом білку для молочних корів, але він також підходить для великої рогатої худоби, овець, кіз і коней.